Маленькі кроки. Міцна основа.

Особу в польському дієслові показує закінчення (piszę, piszesz, pisze), а типів дієвідміни чотири: -ę/-esz, -ę/-isz, -am/-asz, -em/-esz; кілька уживаних дієслів треба вивчити окремо.

Минулий час = основа + -ł- + закінчення роду й особи (byłem, byłaś, byliśmy); у множині -li — для груп, де є чоловік, -ły — для всіх інших. У дієслів на -eć e → a (miał, але mieli), а iść, móc, jeść мають особливі форми (szedł, mógł, jadł).

Недоконаний вид — процес і повторення, доконаний — результат; майбутній час від доконаного виду — одне слово (zrobię), від недоконаного — będę + інфінітив або форма на -ł (będę robić / będę robił).

Знахідний відмінок стоїть після більшості перехідних дієслів (mieć, kupić, znać, zamówić) і після czekać na, pytać o, prosić o, płacić za: kupuję kurtkę, czekam na kuriera.

Родовий відмінок потрібен після заперечення, після слів на позначення кількості (filiżanka, kilo, dużo, kilka), після szukać, potrzebować, słuchać, uczyć się, unikać і після прийменників z, do, od, bez, dla, obok, u: nie jem mięsa, filiżanka kawy.

Місцевий відмінок стоїть лише після прийменників w, na, o, przy, po і відповідає на питання «де?» та «про кого? про що?»: mieszkam w Krakowie, rozmawiamy o remoncie.

Орудний потрібен після być і zostać (професія, роль), після z («з ким? з чим?»), для транспорту та знаряддя без прийменника (jadę autobusem, płacę kartą), після zajmować się, interesować się, opiekować się, kierować і після прийменників місця za, przed, nad, pod, między: jestem kierowcą, pracuję z kolegami.

Давальний відмінок (celownik) відповідає на питання komu? і називає того, кому щось дають, допомагають, кажуть або кому щось подобається: daję mamie, pomagam bratu, podoba mi się.

Коли ми звертаємося до людини безпосередньо — у розмові чи в листі, — іменник стоїть у кличному відмінку (wołacz): Panie Marku, Kochana Mamo, Szanowny Panie Dyrektorze.

Для чоловіків (а в множині — і для змішаних груп: studenci) у польській є окремі чоловічо-особові форми: studenci, dwaj / dwóch, czterej / czterech, pięciu studentów; для решти — dwa / dwie, trzy, cztery + наз. в. мн., pięć + род. в. мн.

Особові займенники мають три форми: коротку без наголосу після дієслова (go, mu), повну під наголосом або на початку фрази (jego, jemu) і форму на n- після прийменника (do niego, z nim); якщо власник — підмет, замість jego/jej ставимо swój.

Вищий ступінь утворюється на -szy / -ejszy (у прислівників на -ej), найвищий — префіксом naj-, а порівнюємо через niż (tańszy niż autobus) або od + родовий (tańszy od autobusu); без порівняння (bardzo, za, tak… jak) — звичайна форма.

Якщо «де?» — w + місцевий, то «куди?» — do + родовий (w aptece → do apteki); якщо «де?» — na + місцевий, то «куди?» — na + знахідний (na poczcie → na pocztę). Звідки — z + родовий, у людей — u, do, od. Час: o ósmej, w piątek, po pracy, za tydzień. Після багатьох дієслів свій прийменник: czekać na, dziękować za, korzystać z.

Iść / chodzić — пішки, jechać / jeździć — транспортом; iść і jechać — один рух зараз або конкретного разу, chodzić і jeździć — регулярно, а префікси (przy-, wy-, od-, prze-…) дають доконаний вид: przyjechać, wyjść.

Наказовий спосіб утворюється від основи теперішнього / простого майбутнього часу: ty — weź, wy — weźcie, my — weźmy. Для «він / вони» і ввічливо з pan / pani — niech + форма 3-ї особи: niech pan weźmie, або proszę + інфінітив: proszę wziąć.

Умовний спосіб — форма минулого часу на -ł + by + особове закінчення: zrobiłbym, zrobilibyśmy. Те саме -by- із закінченням приєднується до сполучників: żebym, gdybyś.

Сполучник показує, як пов'язані частини: зіставлення (a, ale), причина (bo, ponieważ), наслідок (więc, dlatego), зміст (że, żeby, czy), час і умова (kiedy, zanim, jeśli…, to…), допустове значення (chociaż), пояснення (czyli), порівняння (niż). Który відмінюється як прикметник: рід бере від іменника, а відмінок — від своєї ролі в підрядному.

Питальне слово стоїть у тому самому відмінку і з тим самим прийменником, що й підкреслена частина: dzwonię do szefa → Do kogo dzwonisz? Решта речення переходить у форму співрозмовника (dzwonię → dzwonisz). Місце і час — gdzie, dokąd, skąd, kiedy; причина і мета — dlaczego, po co; ознака — jaki, który, czyj; кількість — ile, ilu, jak długo, od kiedy.

У завданні VI зміст лишається, а змінюється конструкція: інше дієслово, інший бік події, інший спосіб порівняти, прийменник замість підрядного, непряме питання. Змінюєте дієслово — змінюйте і форму залежного слова. Вчіть дієслово одразу з питанням: interesować się czym?, przyglądać się komu?, brakować komu czego?